Реферат Зв’язок характеру з темпераментом і їх відмінності
темперамент характер флегматик сангвінік
5. Зв’язок характеру з темпераментом і їх відмінності
Темперамент не зумовлює рис характеру, але між темпераментом і властивостями характеру існує тісний взаємозв’язок .
Від темпераменту залежать динамічні особливості прояву характеру. Наприклад, товариськість у сангвініка і флегматика буде проявлятися по-різному.
Темперамент впливає на розвиток окремих рис характеру. Одні властивості темпераменту сприяють формуванню певних рис характеру, інші протидіють.
Залежно від типу темпераменту дитини необхідно використовувати індивідуальні прийоми впливу на нього, щоб виховати потрібні властивості характеру.
Існує і зворотна залежність проявів темпераменту від його характеру. Завдяки певним рисам характеру людина може стримувати небажані за даних обставин прояви темпераменту.
Відмінність характеру від темпераменту:
1) характер формується в процесі життя, а темперамент виникає біологічно (при народженні);
) темперамент відрізняється стабільністю, характер ж постійно змінюється;
) характер залежить від мотивів і волі, а темперамент від них не залежить.
На закінчення своєї роботи можу зробити наступні висновки.
Характер не є застиглим утворенням, він формується на всьому життєвому шляху людини. Анатомо-фізіологічні задатки не визначає абсолютно розвиток того чи іншого характеру. Визнання ж залежності характеру від таких факторів, як зовнішній вигляд, конституція тіла, дата народження, ім’я і т.п., веде до визнання неможливості скільки-небудь істотно змінювати і виховувати характер. Проте вся практика виховання спростовує тезу про сталість характеру, подібні випадки можливі лише у випадку патології особистості.
Характер, незважаючи на свою багатогранність, лише одна зі сторін, але не вся особистість. Людина здатна піднятися над своїм характером, здатний змінити його. Тому, коли говорять про прогнозування поводження, не забувають, що воно має певну ймовірність і не може бути абсолютним.
Темперамент не може визначати відносин особистості, її прагнень, і інтересів, її ідеалів, тобто всього багатства змісту внутрішнього життя людини, однак характеристика динамічної сторони має істотне значення для розуміння складного образу поведінки людини, характеру людини. Те, наскільки людина виявляє урівноваженість у поводженні, гнучкість, динамічність і експансивність у реакціях, говорить про якісні особливості особистості і її можливості, певним чином створених на трудової та громадської діяльності індивіда. Таким чином, темперамент не є чимось зовнішнім у характері людини, а органічно входить у його структуру. Життєві враження, виховання і навчання на природній основній тканині темпераменту — типі вищої нервової діяльності — поступово тчуть візерунки. Ставлення особистості, її переконання, прагнення, свідомість необхідності і боргу дозволяють долати одні імпульси, тренувати інші, щоб організувати своє поводження відповідно до суспільних норм.
Источник
Реферат Зв’язок характеру з темпераментом і їх відмінності
1. Поняття темпераменту
2. Типи темпераментів
3. Поняття характеру та його рис
4. Типи характеру
5. Зв’язок характеру з темпераментом і їх відмінності
Психіка кожної людини унікальна. Неповторність її пов’язана як з особливостями біологічного та фізіологічного будови і розвитку організму (внутрішні умови), так і з єдиною в своєму роді композицією соціальних зв’язків і контактів (зовнішні впливи).
До біологічно обумовлених підструктур особистості відносяться темперамент, а також вікові та статеві та вікові властивості психіки. Таким чином, особистість виступає як сукупність внутрішніх умов, через яку переломлюються зовнішні впливи. Найважливішим компонентом внутрішніх умов є властивості нервової системи. Тип нервової системи обумовлює в свою чергу темперамент людини. Але не у всіх своїх проявах темперамент залежить тільки від спадкових властивостей нервової системи. Соціальна середовище значно впливає, як на швидкість розвитку темпераменту, так і на способи прояву його особистістю.
У повсякденному житті, коли ми прагнемо підкреслити своєрідність і унікальність людини, то говоримо не тільки про його темперамент, а й про індивідуальне складі характеру. Поняття «характер» використовується досить широко, для позначення специфічного не тільки в людині, а й в небудь явище або процес. У психології воно конкретизується: під «характером» мається на увазі певна психічна підструктура або психічний властивість особистості.
Мета реферату — поглиблення знань про темперамент і характер людини, розгляд типів і властивостей темпераменту та їх впливу на характер людини, формулювання висновків на підставі проведеної роботи.
1. Поняття темпераменту
Сьогодні існує безліч підходів до дослідження темпераменту. Однак при всьому існуючому розмаїтті підходів більшість дослідників визнає, що темперамент — це біологічний фундамент, на якому формується особистість як соціальна істота, а властивості особистості, зумовлені темпераментом, є найбільш стійкими і довготривалими. [2]
Б.М. Теплов дає наступне визначення темпераменту : «Темпераментом називається характерна для даної людини сукупність психічних особливостей, пов’язаних з емоційною збудливістю, тобто швидкістю виникнення почуттів, з одного боку, і силою їх-з іншого » (Теплов Б. М., 1985). Таким чином, темперамент має два компоненти — активність і емоційність. Активність поведінки характеризує ступінь енергійності, стрімкості, швидкості або, навпаки, повільності та інертності. У свою чергу, емоційність характеризує протікання емоційних процесів, визначаючи знак (позитивний або негативний) і модальність (радість, горе, страх, гнів та ін.)
Темперамент — це індивідуальні особливості людини, що визначають динаміку протікання його психічних процесів і поведінки. Під динамікою розуміють темп, ритм, тривалість, інтенсивність психічних процесів, зокрема емоційних процесів, а також деякі зовнішні особливості поведінки людини — рух.
Источник
Взаємозв’язок характеру з темпераментом
Враховуючи, що і темперамент, і характер як властивості особистості людини не залишаються нейтральними щодо її поведінки і діяльності, логічно поставити питання про їх співвідношення. Чи не відображають вони ідентичні аспекти особистості? Чи має сенс вводити обидва ці властивості особистості в розгляд? Відповіді на ці питання виявили кілька різних поглядів.
- Відмінностей між цими особистісними властивостями не існує. Не дивно, що, читаючи літературу з психології, авторами якої є західні психологи (наприклад, Е. Кречмер, Г. Айзенк), можна побачити рівноправне використання термінів «темперамент» і «характер».
- Темперамент і характер відображають різні властивості особистості, але співіснують між собою на конфліктній основі. Особистість являє собою поле боротьби між ними. Характер намагається грати роль режисера щодо темпераменту. Більш того, індивід, у якого перемога в боротьбі виявляється на стороні характеру, має більш досконалі особистісні якості (Н. Левітів).
- Темперамент є вродженою основою формування і розвитку характеру (наприклад, Б. Ананьєв, Л. Виготський, В. Русалов та ін.).
- Темперамент включений в характер в якості складової.
- Характер є симбіозом вроджених і набутих особливостей людини, які приховують свій «авторський внесок» у конкретні дії. На підтвердження цієї позиції Е. Ільїн підкреслює, що запальність може бути наслідком холеричного темпераменту і поганого виховання. Разом з тим чесність і ввічливість можуть проявлятися при будь-якому типі темпераменту, хоча в різній манері.
І все ж при всьому різноманітті поглядів можна визначити те загальне, в чому сходиться більшість вітчизняних психологів.
Характер формується на основі темпераменту, так як останній – більш раннє особистісна властивість, обумовлена генетично. Однак було б невірно говорити, що цей процес однозначний. Характер – «дитя невдячна»: вигодуваний темпераментом, він не тільки часто не слухається його, а навіть норовить керувати ним. Буває й так, що характер назавжди залишається в служінні у темпераменту, йде у нього на поводу і не допускається на «перші ролі». У цьому випадку про людину говорять як про недостиглу особистості, у якої інтелект знаходиться на «службу» у фізіології.
Зміст характеру обумовлено двома протилежними сторонами способу життя людини: його активною діяльністю і його повною бездіяльністю. Конкуруючи між собою, вони знаходять підтримку у вигляді особистісних рис. У цьому зв’язку індивіди з однаковими темпераментами можуть володіти різними сукупностями рис.
Навколишнє людини соціальне середовище робить вирішальний вплив на формування його характеру і практично залишає без змін властивості темпераменту.
Характер визначає зміст поведінки та діяльності людини, темперамент – лише їх манеру, стиль, динаміку.
Тип темпераменту обумовлений його властивостями і не підлягає оцінці за шкалою «хороший – поганий», характер же – сукупністю рис особистості, з яких одні можуть ставитися до негативних, інші – до позитивних (доброта – злість, стриманий – запальний).
Розбіжності з питання співвідношення темпераменту і характеру можна віднести до «хвороби росту» психології. В даний час йде інтенсивний пошук психологічної структури особистості. Психологи ведуть цей пошук різними шляхами, спираючись на різні уявлення про механізми психіки. Безсумнівно, що в майбутньому їх шляхи зійдуться і загальний рух продовжиться в одному напрямку. Так формується будь-яке наукове знання.
Источник
Зв’язок характеру та темпераменту
Дуже часто характер порівнюють з темпераментом, а іноді ці поняття використовують як тотожні. У психологічній літературі існує щонайменше чотири погляди на проблему співвідношення понять «темперамент» і «характер»:
1) ототожнення характеру і темпераменту (Е.Кречмер, А.Ружицький);
2) протиставлення характеру і темпераменту, констатація антагонізму між ними (П.Вікторов, В.Віреніус);
3) визнання темпераменту елементом характеру, його ядром, незмінною частиною (С.Л.Рубінцггейн, С.Городець-кий);
4) визнання темпераменту природним підґрунтям характеру
Ґрунтуючись на матеріалістичному розумінні психічних явищ та властивостей людини, слід відзначити, що спільним для характеру і темпераменту є залежність від фізіологічних особливостей людини, насамперед від типу нервової системи. Характер
розвивається на грунті темпераменту. Темперамент визначає в характері такі риси, як урівноваженість або неврівноваженість поведінки, легкість входження в нову ситуацію, рухливість чи інертність реакцій тощо. Однак темперамент не визначає змістовного боку характеру. У людей з однаковими властивостями темпераменту можуть бути абсолютно протилежні риси характеру. Особливості темпераменту можуть сприяти або протидіяти формуванню тих чи інших рис характеру. Так, холерику важко бути врівноваженим та стриманим, меланхоліку — сміливим та рішучим, флегматику — товариським та рухливим, сангвініку — «наполегливим трудівником життя» (І.П.Павлов).
Властивості темпераменту можуть приходити у певне протиріччя з характером. Так, П.І.Чайковський долав свою схильність до меланхолії підвищеною працездатністю.
У людини зі сформованим характером темперамент перестає бути самостійною формою вияву особистості, а стає його динамічним боком, виявляючись у певній емоційній спрямованості властивостей характеру, певній швидкості перебігу психічних процесів і виявів особистості, певній характеристиці виразних рухів та дій особистості.
Таким чином, риси темпераменту і характеру органічно пов’язані і взаємодіють одна з одною в єдиній цілісності людини, утворюючи неподільний сплав — інтегральну характеристику її індивідуальності.
Структура характеру та витоки характеру людини
Характер — це система стійких індивідуальних властивостей людини, що формуються і виявляються в діяльності, спілкуванні та зумовлюють типові для неї способи поведінки й емоційного реагування. В характер входять ті властивості особистості, що накладають певний особливий відбиток на всю поведінку людини та виявляють її специфічне ставлення до світу, інших людей і самої себе. Коли зазначають, що у людини сильний характер, тим самим окреслюють ті властивості особистості, що досить чітко визначають її поведінку, в якій проявляється здатність до подолання перешкод. Коли ж говорять про «безхарактерну людину», то описують особистість, що позбавлена внутрішньої ясності та певності, коли вчинки людини залежать більше від обставин, ніж від неї самої. У характері виявляється визначеність ставлення людини до світу, до того, що для людини є важливим, цінним, значущим. Характер мало залежить від виду діяльності, це достатньо стійка система поведінки в типових умовах. У формуванні характеру провідну роль відіграють соціальні умови. Одним із показників характеру є воля — здатність людини досягати своєї мети, долаючи перешкоди.
Слід розрізняти соціальний та індивідуальний характери. Соціальний характер — це сукупність суттєвих ознак, властивих певній групі людей і зумовлених суспільними умовами. Соціальний характер залежить від системи цінностей, що панують у суспільстві, відображає ідеали і цінності певної епохи та відзначається певною культурно-історичною динамічністю. Індивідуальний характер — це сукупність властивостей, якими люди, що живуть в одній культурі, відрізняються між собою.
Становлення характеру відбувається в процесі взаємодії індивідуальних переживань людини, зумовлених суспільними умовами, з її індивідними властивостями — конституційними, нейродинамічними та психодинамічними.
Характер включає в себе різні компоненти однопорядкових підструктур: спрямованість, переконання, розумові риси, волю, емоції, темперамент. Структурність характеру виявляється у закономірній залежності між згаданими компонентами.
Більшість дослідників виділяють в структурі характеру, що вже склався, зміст і форму. Зміст характеру складає спрямованість особистості: її матеріальні та духовні потреби, інтереси, ідеали та соціальні установки. Зміст характеру виявляється у вигляді певних ставлень, які вказують на вибіркову активність людини. В різних формах характеру виявляються різні способи прояву ставлень, емоційно-вольових особливостей поведінки, темпераменту.
Вивчення і розуміння такого складного цілого, як характер, не є можливим без аналізу його окремих сторін або типових проявів — рис характеру. Під рисами характеру розуміють індивідуальні звичні форми поведінки людини, через які аналізується його ставлення до дійсності. В структурі характеру умовно виділяють дві групи рис. Першу групу складають риси, які входять до підструктури спрямованості особистості. Це сталі потреби, інтереси, нахили, цілі, ідеали, а також система ставлень особистості, які виступають підставою для класифікації основних рис характеру, а саме:
• ставлення до інших людей, яке виявляється через такі риси характеру як «товариськість — замкненість», «правдивість — облудність», «тактовність — брутальність»;
• ставлення до справи, яке виявляється через такі риси характеру як «відповідальність — несумлінність», «працьовитість — лінощі»;
• ставлення до себе, яке виявляється через такі риси характеру як «скромність — самозакоханість», «гордість -смиренність», «самокритичність — самовпевненість»;
• ставлення до власності, яке виявляється через такі риси характеру як «щедрість — жадібність», «акуратність — неохайність», «ощадливість — марнотратність».
До другої групи відносять інтелектуальні, вольові та емоційні риси характеру: кмітливість, рішучість, ніжність та ін.
Усі риси характеру можна також розподілити на основні (провідні), які задають загальну спрямованість розвитку всього комплексу його проявів, і другорядні, зумовлені основними. Знання провідних рис характеру дозволяє зрозуміти його суть, передбачити основні прояви. Наприклад, якщо провідною рисою студента є відповідальність, він прагне виконувати усі навчальні завдання, складати заліки та іспити у встановлений термін. Якщо ж провідна риса — лінощі, студент завжди знаходитиме виправдання невчасному виконанню графіка навчального процесу.
Аналізуючи риси характеру, слід враховувати, що характер як інтегральне утворення найбільш повно виявляє себе у таких основних властивостях: повноті, цілісності, визначеності, силі. Кожна з цих властивостей акумулює у собі декілька якостей особистості. Повнота характеру вказує на гармонійний розвиток розумових, моральних, емоційно-вольових якостей особистості, різнобічність її прагнень і захоплень. Цілісність характеру — це єдність психічного складу людини, незалежність проявів рис характеру від ситуацій, відсутність розбіжностей у поглядах, єдність слова та діла.Визначеність характеру виявляється у сталості поведінки, яка базується на переконаннях та моральних уявленнях, що складають смисл життя і діяльності людини. Сила характеру — це енергія, з якою людина прагне досягти поставлених цілей, її здатність до концентрації зусиль при зустрічі з перешкодами і труднощами, вміння їх долати.
В характері кожної людини можна виділити типові (загальнолюдські, національні тощо) та індивідуальні риси, які взаємодоповнюють одні одних і утворюють цілісний психічний склад особистості.
Людина виявляє ті чи інші особливості поведінки залежно від того, які властивості переважають у її характері.
Дата добавления: 2018-04-05 ; просмотров: 357 ; Мы поможем в написании вашей работы!
Источник